Політика

Невільники Путіна

Автор: Вер 10,2015  0

В своїх змаганнях з Заходом, Кремль організовує росіянам виставу, важливим елементом якої, стало захоплення заручників
В антиутопії Володимира Сорокіна «День опричника», Росія кінця ХХІ століття – це лише транзитна країна, в якій додатково видобуваються сировинні матеріали. То через Росію на Захід доставляється газ і нафта, але також – як розказує головний герой повісті – «справжні китайські мерседеси». В магазинах продаються лише рідні, або китайські продукти. Все в наявності по два. Два види хліба, ковбаси, сиру. Сигарет є теж лише 2 види – з фільтром і без. Це все для того, аби заощадити час громадян при виборі.

Сьогодні складається враження, що літературна вигадка помалу стає правдою. Нелегально імпортовані з Заходу продукти показово знищуються, залежність від китайського ринку стає щоразу більшою, а публічна думка переконана в величезній загрозі, яка чекає на Росію з Заходу.

На щастя, влада не залишається безчинна. Ворогів хапають і карають на судових процесах, які нічим не відрізняються від показових сталінських з 30-х років. Неважливо, що то громадяни інших держав. На 20 років потрапив до в’язниці український режисер Олег Сенцов, на 15 – офіцер естонських спецслужб Естон Кохвер. Триває процес над українською льотчицею Надією Савченко.

Для публічної думки – це доказ ретельності російських спецслужб. Для влади – щось більше. Заручники є, перш за все, валютою, якою можна торгуватись, а в певний момент обміняти на політичні вигоди.

Естонський зв’язковий

eston-kohver-ne-priznal-svoju-vinu_rect_5821086aa5e447e9f61de681c308e081

Естон Кохвер був викрадений в день після візиту президента США в Естонії, після того, як Барак Обама запевнив, що громадяни цієї держави можуть спати спокійно. Виявилося, що не можуть. Згідно з звітом естонської влади, офіцер взяв 5 тисяч євро і записуючу апаратуру. Недалеко від села Міксе мав зустрітися з своїм агентом, ймовірно росіянином. Той мав надати інформацію про контрабанду, яку провозять через кордон з Росією. Замість агента, на Кохвера чекала засідка, його викрали і перевезли до Росії.

Москва спочатку мовчала, пізніше засвідчила, що естонця затримали в Пскові, він начебто хотів їхати до Москви, щоб піддавати корупції офіцерів з Міністерства Оборону. Звучить, як повна маячня, адже логічним було б затримання переслідуваного агента на гарячому.

Очевидно, може бути правдою, що Кохвер не займався розслідуваннями злочинів, а лише шукав контакту з російськими військовими, зрештою є офіцером спецслужб. Однак, як громадянин Естонії, був викрадений на території своєї держави спецслужбами чужої країни.

На захист режисера

1-V0x4cbPIweZkMp2urZ_4Rg

На захист режисера Олега Сенцова, листи до російського президента писали багато режисерів, акторів та людей мистецтва. Серед них Олександр Звягінцев, Андрій Вайда і Педро Альмодовар. Їх ангажування було марним, а якщо й приносило якийсь ефект, то він був протилежним від очікуваного. Суд в Ростові-на-Дону відправив українця на 20 років до колонії строгого режиму.

Вся історія почалася тоді, коли, пов’язаний з Правим Сектором, мешканець Криму Олексій Чирній звернувся до свого знайомого – хіміка Олександра Пирогова, щоб той допоміг дістати вибухові речовини, які б мали послужити для знищення пам’ятника Леніна в Криму. Пирогов, натомість, повідомив ФСБ і всі подальші розмови були підслухані і записані російськими спецслужбами. В одній з тих розмов з уст Олександра Чирнія вихоплюється, що шефом організації є Олег Сенцов.

Сам він не зізнається ні в чому, а доказів його безпосереднього заангажування немає. Слідчі опираються лише на зізнаннях одного з учасників конспіраційної групи, який на додаток є агентом ФСБ. Тим паче, що власне російський агент в тій групі був головним ініціатором просування ідеї виведення акції на широкий загал.

Знову ж таки, не можна виключати, що Сенцов був втягненим в конспірацію і брав участь в планах підриву пам’ятника. Якщо він є українським патріотом, то така поведінка є зрозумілою і може викликати лише повагу. Ніхто з тієї групи не вів терористичної діяльності: не планував і не організовував замахів, під час яких могли б загинути люди.

Однак, вирок є винятково суворим. 20 років колонії строгого режиму викликає асоціації з сталінськими часами. «Очевидно, що вирок має відлякати можливих послідовників, але може йтися і про щось більше.» – стверджує журналістка Юлія Латиніна – «Якби вирок був малим, впала б і цінність самого заручника. Бранець, оскаржений на високу кару, стає для Москви ціннішим, бо за нього можна просити більше.»
Череда вироків виглядають виразно зв’язаними з певною логікою дій російської влади, яка розглядає захоплення бранців з інших держав, як елемент провадження міжнародної політики. Черговим доказом цього може бути історія Надії Савченко, найвідомішої заручниці Путіна.

Українська заручниця

640x427

34-річна льотчиця утримується в Росії від липня 2014 року. Перебувала під слідчим арештом в Москві, де на знак протесту голодувала. Про звільнення Савченко багато разів, безуспішно, апелював ЄС. Росіяни звинувачують її в тому, що вона, буцімто, навела артилерійський вогонь на російську знімальну команду. Крім того, мала брати участь в пацифікації Луганська, в якості учасниці батальйону Айдар. «Це звинувачення є повністю абсурдним» – говорить російський блогер Аркадій Морозов.

Надія савченко є типовою заручницею. Її цінність для Путіна і його уряду збільшується пропорційно до того, як зростає кількість обвинувачень. Це підтверджує радник голови служби безпеки СБУ, Юрій Тандіт, який стверджує, що росіяни кілька разів пропонували обміняти Савченко на політичні вигоди, а саме: створення екстериторіального коридору з Росії до Криму.

Путін діє згідно з логікою, яку розуміє він сам. В 2007 році президент Лівії, Муаммар Каддафі наказав заарештувати представника фірми «Лукойл» в Триполісі – Євгена Циганкова. Після втручання Путіна і поступок «Лукойлу», Циганков повернувся до Москви літаком лівійського диктатора. Подібною була історія затримання в Білорусії Владислава Баумгертнера, директора закладу Уралкалій. Він приїхав на розмову до Мінська, а через те, що Москва не хотіла заплатити за домовленість стільки, скільки хотів Лукашенко, Баумгертнера заарештували. Випустили його лише тоді, коли обиві сторони погодили ціну.

Варто зауважити, що таку «дипломатію арештів» проводили лише держави-союзниці Росії. В імперській логіці це лише елемент проведення переговорів, форма тиску. Такою є логіка, якою керується Путін. Кожен з невільників – Кохвер, Сенцов, Савченко – мають бути валютою у торгах переговорів.

Одним з приводів до гострого конфлікту з Заходом, є те, що Путін не розуміє логіки дій тамтешньої еліти. Згідно з твердженням, що кожен судить по собі, Путін вважає, що права людини і демократія – то лише замилювання очей західними елітами, завдяки якому, вони мають владу і гроші. Якщо Обама не хоче досягти порозуміння в справі поділу України чи східної Європи, а говорить про якусь народну свободу – то мусить бути блеф. А якщо права людини є настільки важливими, то вони погодяться піти на поступки за звільнення Сенцова, Савченко чи Кохвера. Якщо не пооджуються, значить західні еліти трактують російського президента не як рівного гравця, а як слабака. А це для колишнього полковника ФСБ – найгірший варіант.

Дилеми диктатора

556f46511f459_383797307(1)

Призначення таких важких вироків має ще одну істотну функцію для створення російської суспільної думки. Це показовий урок сили влади. Російська суспільна думка мусить постійно укріплюватись, хоча би для того, щоб відвернути увагу від реальних економічних бід. Росія погрузла у величезних проблемах. Найбільших від часу приходу до влади Путіна і його команди.

Видання «Ведомости» опублікувало зіставлення прибутків та видатків Свердловської області. Дивлячись на таблицю, навіть без глибокого аналізу можемо бачити, що дохід держави лише в цьому єдиному регіоні скоротились на 50%. Причини очевидні: ціна нафти і газу, яка невпинно паде і санкції, впроваджені проти Росії США і ЄС. Закордонні інвестиції втікають, проте значно зростає корупція. Війну в Україні не вдасться виграти навіть в мілітарному плані, Новоросія не повстане. Єдиним виходом залишається дестабілізація України зсередини.

Для кожного диктатора вибір простий – можна пробувати домовитися з Заходом, розраховувати на нові кредити, або повністю протилежне – діяти для загострення ситуації. В цій грі треба вистояти до останнього, поставивши на кону все. Володимир Путін стоїть перед вибором. Наразі організовує спектакль, одним з елементів якого є накопичення заручників.

Помилка в тексті? Виділи її мишкою та натисни: Ctrl + Enter

Реклама
 

10 дивовижних фото нашої природи

Поперднє

Україна: добре лице при поганій ситуації - Rzeczpospolita

Наступне

Немає коментарів

    Долучитися до дискусії

    Відправити пост на email другу.

    чи Закрити

    УВІЙТИ

    Забули пароль?

    ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ

    ВТРАТИЛИ ПАРОЛЬ?

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: