Політика

Українсько-польські відносини: історичні вороги чи друзі?

Автор: Лис 23,2015  1

Зміна влади в Польщі підняла історично наболілі теми українсько-польських відносин. Волинська різня, польський Львів та роль УПА – це лише маленькі приклади того, що західні сусіди не готові переступити через темні сторінки нашого спільного минулого

INFORMAL розпочинає серію публікацій про сучасний стан відносин між Україною та Польщею. У матеріалах спробуємо розкрити гострі проблеми як з точки зору поляків, так і з точки зору українців.

В умовах суспільно-політичних реалій сучасної України, твердження про проєвропейську орієнтованість (особливо в світлі останніх подій) майже не піддається сумнівам. У цьому контексті першим і найбільш прихильним соратником України на теренах європейського простору традиційно виступає Польща. Цю тенденцію можна чітко прослідковувати від початку української незалежності і до сьогодні. Однак глянувши на українсько-польські відносини крізь призму історії, стає очевидною гостра проблемність стосунків із західним сусідом.

Чому про це актуально говорити сьогодні? Відповідь на це питання дають парламентські вибори, які зовсім недавно відбулись в Польщі. За їх підсумками перемогу отримала націонал-консервативна партія «Право і справедливість», представники якої, практично відразу після оприлюднення  результатів, висловили низку гострих тез, які безпосередньо стосуються проблемних фактів українсько-польської історії. Мова йде про інтерв’ю польського історика, який увійшов до складу Сенату від вищевказаної партії, Яна Жарина виданню Prawy

Російський політик Володимир Жириновський у 2014 запропонував розділити Україну. Відповідні пропозиції були відправлені нашим сусідам

Зокрема історик пропонує зробити своєрідну ревізію польської історії, особливо акцентуючи увагу на ХХ столітті, а саме діяльності УПА, Волинській трагедії тощо. Не оминув Жарин і проблему Львова:

«Без Львова, міста завжди вірного Польщі, нема польського народу. Сьогодні це очевидно, однак не прийнято про це говорити».

Схожі уявлення мають давню історію, тим більше варто сказати, що у політичній думці Польщі вони користувалися широкою підтримкою ще до середини ХХ ст., а виходячи з цього висловлювання польского сенатора можемо говорити про їх певне реанімування.

         «Ми повинні чітко говорити про те, що українці, якщо хочуть бути європейською країною  та приєднатись до Латинської цивілізації, не зможуть зробити цього, де-факто підтримуючи геноцид ОУН-УПА та їх військових структур. З точки зору моралі не можна прийняти геноцид як форму розв’язання міжнародних суперечок. Якщо сьогодні вони (тобто українці), прославляють бандерівців і ставлять їм пам’ятники, то це означає,що вони готові використаи такі ж методи у майбутньому».

 

Українсько-польські відносини

Для більш чіткого розуміння проблеми слід звернутися до історії. Українсько-польський конфлікт мав надзвичайно широку основу першопричин, які не вичерпуються територіальними претензіями, хоча вони є найбільш ґрунтовними. Тут необхідно враховувати політичні, соціальні, економічні, культурні, релігійні та інші інтереси; тривалу бездержавність обох сторін конфлікту тощо.

Під час Другої світової у 1943–1944 рр. відбулось криваве протистояння на західноукраїнських землях (напевно найдраматичніша сторінка українсько-польських взаємин – Волинська різня), згодом – переселенські акції та депортації. Фатальну роль у наростанні конфлікту відіграла непоступлива позиція обох сторін, антипольські та антиукраїнські настрої населення, протистояння ОУН–УПА і Армії Крайової в роки Другої світової війни та ін.

Центральною і найбільш гострою проблемою в українсько-польських взаєминах,  та й, зрештою, у наукових та політичних дискусіях була проблема східних кордонів Польщі і Львова, польська приналежність якого тривалий час не піддавалася сумніву.

Однак зміна суспільно-політичних реалій, прагнення до національної незалежності та наявність спільного зовнішнього ворога – Радянської Росії – змусили обидва народи шукати шляхи порозуміння. Тоді чи не вперше актуальною і популярною стає теза «Немає вільної Польщі без вільної України».

Українсько-польські відносини

Утвердженню у польському суспільстві більш врівноважених поглядів на проблеми відносин українців і поляків потрібно завдячувати прогресивним колам еліти, передусім польській інтелектуальній еліті в еміграції, а дещо пізніше – демократичним дисидентським угрупованням в самій Польщі. На основі цих поглядів і відбувався діалог між двома народами, спочатку у лиці інтелігенції, а зі здобуттям незалежності – на державному рівні. Цей процес отримав назву «українсько-польське примирення».

Однак останні події ставлять питання: чи відбулось примирення двох народів? Чим закінчиться цей тривалий і болючий процес: продовженням діалогу чи великим кроком назад?

Помилка в тексті? Виділи її мишкою та натисни: Ctrl + Enter

Реклама
 

The Financial Times: Україна відбила економічний удар Росії

Поперднє

Україна вводить економічну блокаду Криму - Financial Times

Наступне

1 коментар

    Долучитися до дискусії

    Відправити пост на email другу.

    чи Закрити

    УВІЙТИ

    Забули пароль?

    ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ

    ВТРАТИЛИ ПАРОЛЬ?

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: