Тенденції

Війна цивілізацій: перша спроба мусульман знищити Європу

Автор: Лис 26,2015  1

25 вересня 1526 велика частина турецьких військ під проводом Ібрагім-паші підійшла до воріт Відня, а через день султан Сулейман розбив свій розкішний наметовий табір на місці сучасного району Кайзереберсдорфу, і поразка захисників Відня здавалася в той момент лише питанням часу

29 серпня 1526 угорсько-богемські війська у битві під Мохаче зазнали нищівної поразки від турків. Серед 24 тисяч убитих опинився і досяг всього лише 20-річного віку угорський король Лайош II. Османський султан Сулейман «Пишний» після цього зміг захопити всю Угорщину і Хорватію. Його влада простягалася майже до воріт Відня. Цей останній християнський оплот на сході був абсолютно непідготовлений до оборони; здавалося, що незабаром місто буде захоплено, і такі настрої відзначалися ще до появи ворожих військ біля його стін.

Минуло майже п’ять місяців з того моменту, як 150-тисячне військо вирушило з Адріанополя (нині Едірне) у бік Белграда і Відня. Восьмого вересня турки захопили Офен (Будапешт) і зарізали там всіх без винятку солдатів з гарнізону міста, порушивши при цьому домовленість про капітуляцію. На початку вересня 1529 турецькі передові загони опинилися вже на території Віденського басейну – всього 20000 легкоозброєних вершників. Офіційно вони називалися «акинджі» (штурмові вершники), однак солдати називали їх «діли» (божевільні).

«Божевільні» брали в полон і вбивали людей

Ці «божевільні» виконали основну роботу. Протягом кількох днів вони взяли в полон і вбили понад 5000 цивільних осіб. Турецький літописець повідомляє:

«Ця прекрасна країна була розорена вершниками і наповнена димом згарищ. В гору попелу були перетворені руїни будинків і палаців. У наметах і на табірних ринках уже стали продаватися красиві обличчя, а трофеям не було кінця. Сім’ї невірних були спалені, вся земля – ​​розорена».

Мова йшла не про ексцеси окремих воїнів – це було частиною турецької стратегії, яка полягала в тому, щоб за допомогою спрямованого проти цивільного населення терору і вбивств зломити військовий опір супротивника.

Проте жителі Відня не збиралися здаватися. Багато хто з них об’єдналися навколо бургомістра Вольфганга Троя (Wolfgang Treu), оскільки сам імператор Карл V з роду Габсбургів воював в той час проти Франції. Військовим комендантом міста був тоді 70-річний граф Ніклас Сальм (Graf Niklas Salm) – досвідчена людина, яка ще разом з відомим ватажком ландскнехтів Георгом фон Фрундсбергом боровся в Італії проти французів. У його розпорядженні знаходилося всього 17000 чоловік: ополченці, а також найманці під командуванням пфальцграфа Пилипа.

«Це місто з давніх пір був укріплено і мало оборонні споруди, проте воно було не в змозі довго чинити опір у разі турецького штурму, – зазначає Хуберт Гундольф (Hubert Gundolf) у своїй книзі “Битви під покровом габсбурзької корони” (Schlachten unter Habsburgs Krone). – Оборонні споруди міста до того часу застаріли, а ширина зовнішньої стіни складала всього два метри».

Криві шаблі проти вогнепальної зброї

Мохачська битва 1526 року на оттоманській мініатюрі

Фортифікаційні споруди Відня були побудовані ще в XIII столітті. Міська стіна, 18 різних по висоті веж, винесені вперед зміцнення і бастіони, багато в чому вже втратили до того часу свою ефективність, тоді як вогнева міць артилерії постійно збільшувалася. Захисникам міста не залишалося нічого іншого, як замурувати всі міські ворота – всі, крім одних. 25 вересня велика частина турецьких військ під проводом Ібрагім-паші підійшла до воріт Відня, а через день султан Сулейман розбив свій розкішний наметовий табір на місці сучасного району Кайзереберсдорфу, і поразка захисників Відня здавалася в той момент лише питанням часу.

Однак османи змушені були враховувати дві важливі обставини, які були не на їх користь. На дорогах в Угорщині, що стали майже непрохідними від утвореного бруду, застрягла їх важка артилерія. А решта 300 гармат мали лише невеликий калібр. Що до їх піхоти, то вона була слабо озброєна. Багато християнських захисників міста вже мали рушниці (акребузи). А у турків тільки елітні частини – 20000 яничар – мали ручну вогнепальну зброю, тоді як інші вели облогу з допомогою кривих шабель, стріл і луків.

Яничари (yeni ceri – нові воїни), згідно багатовіковій мусульманській традиції, складалися з людей, захоплених в полон під час війни. В основному це були жителі Балкан – у християнських батьків відбирали дітей і направляли їх для навчання в Османську імперію. Там вони виховувалися в умовах жорсткої дисципліни, приймали іслам і готувалися стати воїнами. Вашою родиною є корпус яничар, а вашим батьком – султан, говорили їм.

Саме ці яничари і зробили 29 вересня перший штурм міста Відня. На півдні, у Карінтских воріт, стояли 3000 австрійських ландскнехтів під командуванням Ека фон Рейшаха (Eck von Reischach). Вони стримували турків, а потім Абель фон Холленек (Abel von Holleneck) зі своєю штирийскою командою прийшов їм на допомогу, і в результаті ворог, зазнавши великих втрат, був змушений до втечі.

Щоб показати, що він не особливо вражений нападниками, граф Сальм 2 жовтня вирішив зробити несподівану вилазку, а потім 7 жовтня провів ще одну операцію за стінами міста за участю 8000 чоловік, і в результаті у міських воріт почалося справжня битва. Ці сміливі дії не призвели до зняття облоги, однак вони значною мірою зміцнили бойовий дух захисників міста.

Християни змушені були закладати міни

З часом дії турецької артилерії стали приносити результат. Для їх підтримки викопувалися мінні галереї – часто турки заганяли в такі траншеї полонених християн. Деякі з підземних замінованих траншей вдалося знешкодити групі тірольських рудокопів, проте подібні дії не завжди виявлялися успішними.

У другій половині доби 9 жовтня було підірвано першу міну у Карінтских воріт, і в результаті утворили дві проломи шириною, приблизно, по 25 метрів кожен. У період з 10 жовтня по 14 жовтня були підірвані ще чотири міни під міською стіною, і яничари прорвалися всередину міста. Однак біля кріпосних воріт (Burgtor) вони в останню хвилину були зупинені досвідченими воїнами з Нижньої Австрії під проводом Леонарда фон Фельса, а незабаром турки змушені були рятуватися втечею. У цей момент графу Сальму розтрощило ногу, і через сім місяців він помер від отриманого поранення.

Султан Сулейман I Пишний

Облога міста тривала ще три тижні, і, здавалося, що їй не буде кінця, оскільки турки мали гарне постачання. 22000 спеціальних верблюдів і 600 кораблів на Дунаї забезпечували османів провіантом і боєприпасами. Але 14 жовтня було відбито – з великими втратами у турків – ще одну спробу штурму міської стіни. Крім того, погода зіпсувалася, і раніше, ніж зазвичай, пішов сніг. У результаті Сулеймана стали долати сумніви. Відень – таке бажане «золоте яблуко» – виявився міцним горішком. На той момент султан уже втратив на полі бою 20000 воїнів. А поповнення десь застрягло.

Нарешті, 16-17 жовтня турки почали відступати і рухатися назад у бік Стамбула, залишаючи після себе смерть і руйнування. Свідок тих подій імперський надвірний радник Петер Штерн пише:

«Всі перебуваючих в полоні німців турків безжально задушили перед стінами міста. У народі лунав такий жалібний стогін, якого Відень ще не чув».

У звільненому місті через три тижні вже знову дзвонили церковні дзвони, а в Соборі святого Стефана була проведена подячна меса. Тільки в 1683 році, тобто через 154 роки, турки знову зробили облогу Відня – на цей раз нападників було ще більше, а загроза – більш серйозною.

 

Помилка в тексті? Виділи її мишкою та натисни: Ctrl + Enter

Реклама
 

Бійцівський клуб: на рингу Ердоган і Путін - Foreign Policy

Поперднє

Привид війни у Європі - Rzeczpospolita

Наступне

1 коментар

  • Іван Куций листопада 28, 2015 ВІДПОВІДЬ

    А постійні війни османів із персами-це теж конфлікт цивілізацій? Українська історіографія вже проходила етапи вписування всіх процесів і подій середньовіччя у контекст спочатку міжнаціональних відносин, потім класової боротьби, а зараз, відповідно до нової “моди” – у контекст т. зв. “зіткнення цивілізацій”! Для зомбованої засобами масової дезінформації публіки-такі постановки звучать досить актуально і ефектно. Перш ніж переписувати історію під черговий ідеологічний тренд, варто було б ретельно розібратись, хто є авторами-розробниками глобальної інтелектуальної і геополітичної провокації під умовною назвою “конфлікт цивілізацій” і з якою метою вона створювалась.Зрештою, перш ніж бавитьсь у ці інтелектуальні ігри, то варто замислитись: скільки крові проллється, якщо піпл сприйме ці ігри по-серйозному! Комунізм також колись починався як інтелектуальна провокація… Радив би читати не тільки С.Хангтінтона, а й критику його концепції.

    1

Долучитися до дискусії

Відправити пост на email другу.

чи Закрити

УВІЙТИ

Забули пароль?

ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ

ВТРАТИЛИ ПАРОЛЬ?

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: