Тенденції

Як працює тіньовий ринок електронного сміття

Автор: Тра 8,2017  0

Як з’явився і функціонує тіньовий ринок переробки електронних відходів в країнах третього світу, на якому щоденно працюють сотні тисяч людей

В кінці 1980-х років розвинуті країни підписали так звану “Базельську конвенцію”, яка заборонила експорт віджитої побутової та електронної техніки. Але, як виявилося, переробляти на місці електронні відходи, довго і дорого. Так з’явився тіньовий ринок електронного сміття, який, за даними El Mundo, щодо обігу можна порівняти з наркобізнесом.

Головна причина чому спочатку було заборонено вивозити використану електротехніку — це високий вміст у ній свинцю, ртуті та кадмію. Угоди не ратифікували тільки США (але там прийняли свої норми). Планувалося, що все електронне сміття перероблятимуть на місці за допомогою безвідходних і “зелених” технологій. Але в плані економіки не дуже зійшлося — відбити інвестиції в короткий термін не можна, а значить – немає інвесторів.

Читайте також: 5 причин чому потрібно боротися із забрудненням довкілля

У той же час Китай почав новий виток переходу на ринкову економіку. Обсяг торгівлі зростав, — і контейнери, напхані товарами в оду сторону, на зворотному шляху було економічно розумно чимось заповнювати…

Чёрный рынок электронного мусора переработка мусора, электроника, страны третьего мира, отходы, Китай, видео, длиннопост

Європа витрачає 130 млн євро в рік на імпорт рідкоземельних і дорогоцінних металів, що містяться в тій же побутовій та електронній техніці, а 75% західного електронного брухту просто пропадає з офіційних шляхів утилізації. Так — дешевше.

Заплутана схема

Чёрный рынок электронного мусора переработка мусора, электроника, страны третьего мира, отходы, Китай, видео, длиннопост

Застарілий комп’ютер з міста Лідса, Великобританія, ви напевно знайдете на звалищі в республіці Гана, в Західній Африці. Хоча в Британії все ніби добре з законодавчою частиною, із викинутих там 1,4 мільйони тонн електронного брухту до 1,1 млн тонн просто можуть розчинитися в повітрі.

Чёрный рынок электронного мусора переработка мусора, электроника, страны третьего мира, отходы, Китай, видео, длиннопост

З Німеччини, за оцінкою експертів, на тиждень вивозиться 100 контейнерів з електронним сміттям — вони заховані в таких кораблях:

Чёрный рынок электронного мусора переработка мусора, электроника, страны третьего мира, отходы, Китай, видео, длиннопост

І хоча у місцевих поліцейських є круті відео, як вони на катерах відловлюють таку контрабанду, це — крапля в морі.

Зазвичай старі прилади і техніку кваліфікують як гуманітарну допомогу країнам третього світу або товари секонд-хенд. І, власне, під цим видом відправляють в Гану, Індію, Бразилію… І той же Китай.

Чёрный рынок электронного мусора переработка мусора, электроника, страны третьего мира, отходы, Китай, видео, длиннопост

У порт Гонконгу нелегальних контейнерів з e-сміттям прибуває вже до сотні щодня. При всьому бажанні, відстежити їх все серед 63 тисяч розвантажених тут за добу контейнерів практично неможливо. Та й хабарі на всьому шляху.

Так 56% всього світового електронного брухту скупчується в одному місці — китайському райцентрі Гуйю в промисловому регіоні Гуанчжоу. Брудна переробка телефонів і комп’ютерів дає господарям цього бізнесу 3 мільярди доларів прибутку в рік.

Де вмирає наше електронне сміття

Середній користувач в Штатах заплатить за утилізацію комп’ютера 20-25 доларів. Ця сума вшита в покупку, а у багатьох виробників є і програми утилізації. Але програми зазвичай зав’язані на посередників, а ті вже вирішують, що їм вигідніше.

Наприклад, в США є лише три заводи з переробки радіоелектроніки, але лише в 2008-му в ході перевірок було виявлено 43 фірми, які продавали списані монітори “наліво”. А трекінг всього шляху непотрібної техніки — поки лише в пілотних проектах.

Так “товар” і опиняється в Гуйю. Тут з комп’ютерного брухту отримають ще в середньому 20 доларів.

Гуйю — це цілий хаб. Сміттєзвалища, склади і майстерні розкидані по місту і селах на території в 55 тисяч квадратних кілометрів.

Для порівняння: площа Москви — “всього” 2,5 тисячі квадратних кілометрів. Москви і області — 49,5 тисяч квадратних кілометрів.

Робота тут влаштована за принципом сміттєсортувального заводу. З одним “але” — ніяких екологічних норм. В принципі. Попрацювавши тут, можна втратити нирку — з часом, коли в крові накопичаться кадмій і свинець.

“Зате” за 3 долари в день тисячі рук зроблять те, що в “нашому” світі коштуватиме 3 мільйони доларів за одну технологічну лінію, до якої повинні стояти кваліфіковані робітники. Тому що механізм неручного розбору електронних відходів на фракції ще не винайшли.

Все починається зі звалища

Тут вся начинка відокремлюється від корпусів: метал і пластик з них можна відразу пустити в оборот.

Інше везуть до міста і селища. Використовують все, аж до особистих моторолерів. У селищах електронне сміття ще раз пересортують.

І починають розвозити по різних майстернях.

Ось тут, наприклад, займаються старими моніторами. В кожному можна знайти по 3-4 кілограми свинцю.

Плати — найдорожчий товар. Деталі з них знімають ножицями, пінцетом або плоскогубцями. А якщо щось не від’єднується, плату кладуть на грубку і чекають, коли піде дим і оплавиться припій.

Тоді операція з плоскогубцями повторюється, і отримані деталі сортуються по цінності і типу.

Подібне “виробництво” налагоджують і на звалищах під відкритим небом. Кожен день в околицях Гуйю горить до 100 величезних багать.

У них скидають все підряд — а після відбирають цінне руками

Потім ще раз просіюють – і готово без всяких плоскогубців.

Аналогічно поступають з проводами, щоб добути з них мідь.

Потім весь зібраний кольоровий метал віддають в кустарні лабораторії, де його “чистять” кислотою

З 5 тисяч мобільників можна отримати, наприклад, кілограм чистого золота і 10 кг срібла. Їх вартість дійде до 40-43 тисяч доларів.

8 доларів з гаджета — вже менше, ніж можна “вишкребти” з комп’ютера. Але все одно варто: адже за рік люди викидають 160 000 000 телефонів.


Пластик теж важливий — його часто купують для Foxconn, працює з Apple, Dell, HP і іншими.

Тому, наприклад, випотрошені пластикові плати також очищають: беруть кошики для білизни, складають все туди, занурюють їх у бочки з хімією.

Часто по закінченні робочої зміни все, що залишилося в бочках, просто зливають у придорожні канави.

Картриджі Canon, Epson, Xerox та інші розбивають молотком, після чого вручну витягують залишки тонера.

Про тонерні пилососи багато робочих навіть не чули. Що цікаво, у тих же Canon є переробний завод в Китаї. Але посередникам у ланцюжку часто вигідніше віддати картриджі на бік.

У результаті все, буквально все, що залишилося від спалювання або непридатне, звалюється біля річки, міських і сільських каналів.

Читайте також: Вже в найближчому майбутньому пересадка мозку може стати реальністю

Потім звідси ж беруть воду для побутових потреб:

В річці вже утворилися справжні сміттєві драговини. Але рибу звідси виловлюють і їдять.

А ось питну воду в Гуйю автоцистернами завозять з інших місць, які знаходяться хоча б у 60-100 кілометрів від сміттєвого хаба. А частину води вуличні торговці привозять з джерела біля підніжжя найближчої гори.

Так і відмиваються 3 мільярди доларів в рік.

За різними оцінками, в Гуйю працюють від 150 000 до 300 000 чоловік.

Для довідки: китайська держмонополія з видобутку кам’яного вугілля (шкідливого виробництва, що закриває 70% внутрішньої потреби у електроенергії), задіює всього 210 тисяч чоловік.

Хтось отримує 3 долари в день при шестиденному робочому тижні і змінах в 12 годин.

Хтось в п’ятдесят років працює без вихідних по 16 годин — так можна зробити 650 доларів на місяць і заробити дітям на вищу освіту.

Жінка бере камінь і розбиває екран. Поруч її дитина сортує катодно-променеві трубки від кабелів і плат. З них потрібно випатрати, а потім і випалити все, що має хоч якусь цінність.

У прямому сенсі слова — випалити. З бака, де все воно плавиться, валить їдкий різнокольоровий дим. Але їм особливо нічого втрачати.

Більшість з цих людей приїхали в Гуйю спеціально. Частина зізнається, що не працює на фабриках поруч з будинком, тому що там жорсткіше обмежено дитячу працю.

Читайте також: Made in China – пекельна праця на китайських фабриках

Помилка в тексті? Виділи її мишкою та натисни: Ctrl + Enter

Реклама
 

Звідки взялись загадкові назви світових брендів

Поперднє

15 фотографій, які виглядають ніби з іншої планети

Наступне

Немає коментарів

    Долучитися до дискусії

    Відправити пост на email другу.

    чи Закрити

    УВІЙТИ

    Забули пароль?

    ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ

    ВТРАТИЛИ ПАРОЛЬ?

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: