Захід

Financial Times: Росія швидкими темпами русифікує Донецьк

Автор: Чер 7,2016  1

Багато хто побоюється, що збільшення розриву з Україною може ускладнити процес реінтеграції

У магазині електроніки в Донецьку, в цитаделі підтримуваних сепаратистів, Василь відмовляється прийняти в якості оплати 100 гривень за встановлення доступу в інтернет для мобільного телефону.

«Ми більше не приймаємо гривні, тільки рублі», – каже цей продавець-консультант. За його словами, тепер за вказівкою сепаратистського керівництва цього регіону використовується тільки російська валюта.

У розташованій недалеко Макіївці в розмові з Мариною,  робітницею одного із заводів, стає зрозумілим, якою мірою російські рублі стали де-факто місцевої грошовою одиницею.

Цей металургійний завод, на якому вона працює, є одним з небагатьох діючих підприємств в регіоні – колись він був індустріальним центром України, – де заробітна плата, як і раніше, виплачується в національній валюті.

«Ми відразу ж міняємо гривні на рублі, так як на гривні тут вже нічого не можна купити», – говорить вона.

Через два роки після початку конфлікту в Україні – в той момент підтримувані Росією сепаратисти захопили численні урядові будівлі на російськомовному сході країни і проголосили там створення республік, що відкололися – Донецький регіон, а також сусідній Луганський регіон (на відміну від Криму) не анексовані Москвою. Росіяни утрималися від цього, побоюючись, можливо, західних санкцій – хоча багато хто говорить, що причиною цього було небажання Москви брати на себе утримання густонаселеного регіону і сотень тисяч його пенсіонерів.

Однак через 25 років після відділення України від Радянського Союзу Донецьк представляється містом, яке все більше стає русифікованим – політично, економічно і соціально. Ті фібри, які колись пов’язували схід з іншою частиною України, сьогодні розірвані – одна за одною.

У місцевих супермакетах полиці спорожніли в розпал конфлікту – на сьогоднішній день його жертвами вже стали 10 тисяч осіб, і він ще продовжує тліти, – заповнені, в основному, імпортними російськими товарами.

Російські підручники використовуються в місцевих школах, в яких більше не викладають українську історію. Замість цього діти вчать російську версію минулого, де прославляють радянську епоху. Російське і сепаратистське мовлення замінило українські телеканали. Веб-сайти реєструються на доменах. ru, а не. ua.

Навіть говорити українською, яка два роки тому ще була державною мовою, може бути небезпечним і викликати ворожість у місцевого населення або підозру у військових щодо підривної активності.

Буде гірше, якщо виконання Мінських угод затягнеться, а місцеві жителі побоюються того, що, в кінцевому підсумку, вони виявляться в зоні замороженого конфлікту, схожого на ситуацію в Абхазії і Південній Осетії в Грузії або на ситуацію в молдавському Придністров’ї – їх підтримує Москва, але вони, по суті, не є частиною ні тієї, ні іншої країни. Багато чуток щодо того, як Москва субсидує самопроголошену Донецьку Народну Республіку і Луганську Народну Республіку, в яких є наполовину діючі уряди надають такі основні послуги як збір сміття і виплата мізерної заробітної плати. Не можна точно сказати, як багато жителів і компаній платять податки проросійському керівництву.

Деякі підприємства, які ще працюють, надають робочі місця, проте ціни на основні товари різко зросли, тоді як зарплати сильно скоротилися. Проте, витримавши 12-годинне стояння в чергах на блок-постах, де часто лунають постріли, багато людей, які покинули це місто з майже мільйонним населенням, повернулися додому протягом останнього року – після припинення найбільш інтенсивних боїв.

Проте деякі люди налаштовані оптимістично.

«Я думаю, що у нас велике майбутнє з Росією, – каже Діма Терезів, 17-річний житель Донецька, який щойно закінчив керовану сепаратистами школу. – Без Росії ми не виживемо».

Центральна частина міста, де знаходиться школа пана Вєсова, добре доглянута – тут багато троянд, діючих фонтанів і кафе під відкритим небом. Однак на відстані всього в кілька вулиць картина вже похмура – тут магазини із забитими вітринами, а мешканці стоять в чергах за отриманням гуманітарної допомоги.

У декількох кілометрах на північ проходить лінія фронту, там збройні сили українського уряду і сепаратистів ведуть обстріли з використанням стрілецької зброї, гранатометів і більших калібрів, а озброєні люди знаходяться в окопах на відстані в кілька сотень метрів один від одного.

Під час недавніх відвідин фронту спостерігачами з Організації з безпеки і співпраці в Європі (ОБСЄ) – в той день над їх головами свистіли кулі снайперів – Олександр Хуг, заступник глави місії спостерігачів, знову закликав обидві сторони відвести свої війська. Сепаратисти використовували цей візит для того, щоб забрати три мертвих тіла. Декількома днями раніше було вбито сім українських солдат – це найбільша кількість загиблих за один день протягом більше одного року.

Криза в Україні

Дії промосковських сепаратистів в східній Україні привели до ескалації політичної напруженості, що загрожує розірвати країну на частини.

Виставляючи напоказ значок на грудях із зображенням Йосипа Сталіна, Едуард Басурін, заступник міністра оборони місцевих проросійських бойовиків, захищає колишнього радянського лідера, оскільки він «підняв СРСР на такий рівень, що його стали поважати в усьому світі».

«Ми тут, на сході, більше орієнтовані на Росію», – підкреслює він. За його словами, Україна, яка взяла з подачі свого нинішнього керівництва курс на інтеграцію з Євросоюзом, є штучно створеною державою.

ОБСЄ сподівається на те, що продовження процесу розведення воюючих сторін всередині широкої буферної зони допоможе повністю ввести в силу угода про припинення вогню, і цього хочуть обидві сторони, а також багато жителів. Інші вважають, що вже пізно.

«Занадто багато пролито крові, – каже Марина, співробітниця заводу в Макіївці. – Мій чоловік, мій брат, мій батько – всі вони воювали на фронті. Подруга моєї матері залишилася без ноги. Будинок моєї найкращої подруги був зруйнований. Багато наших друзів загинули. Як ми можемо залишатися з ними в дружніх стосунках? »

Василь, який працює в одному з магазинів, займає більш гнучку позицію, але навіть він не впевнений.

«Я громадянин України, у мене український паспорт. У мене немає паспорта Донецької Народної Республіки або Росії. Але я не можу відповісти на питання про те, що тут – Україна, Росія або якась Донецька Народна Республіка, – говорить він. – Раніше всім нам було краще ».

джерело: Financial Times

Помилка в тексті? Виділи її мишкою та натисни: Ctrl + Enter

Реклама
 

Робота майбутнього: 10 навичок, які будуть затребувані в 2020 році

Поперднє

Фоторепортаж: як живе найбільш густонаселений острів світу

Наступне

1 коментар

  • Олег червня 7, 2016 ВІДПОВІДЬ

    Проблема України-в етнічних москалях,яких коло 10% населення.Немає нічого гіршого за цих ординців.Скільки вони горя принесли,та ще принесуть українцям!З ними треба обходитись,як у Туві.

    1

Долучитися до дискусії

Відправити пост на email другу.

чи Закрити

УВІЙТИ

Забули пароль?

ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ

ВТРАТИЛИ ПАРОЛЬ?

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: