Захід

Foreign Policy: корені та реванш польського націоналізму

Автор: Січ 31,2016  0

Після нещодавніх виборів у Польщі епітети “націоналістичний”, “ксенофобський”,  “популістичний” почали вживатися Заходом стосовно уряду і правлячої партії “Право і справедливість” (PiS)

Польський уряд, намагаючись виступити захисником суверенітету країни, викривив саме поняття польського націоналізму. Корені тут можуть тягнутися і з минулого, адже поляки давно культивували  особливе значення Батьківщини, яка стала основною цінністю протягом тисячолітньої історії.

Зараз уряд використовує це поняття у більш приземлених цілях із залишком комуністиної ідеології.

У середньовіччі польський націоналізм базувався на лояльності до династії і християнстві. Із приходом Ренесансу швидкі політичні зміни у країні змінили сам порядок і устрій – на республіку – Річ Посполиту. Поляк став патріотом – республіканцем, мульти-культурним і мульти-релігійним. 18 століття розділило польську еліту на два табори – “прозахідних” симпатиків та послідовників “польськості”. Закінчилося все поділами Речі Посполитої між Австрією, Пруссією та Росією.

Почуття державності керувало населенням, що проявлялося у постійних бунтах, революціях і заворушеннях. Всередині націоналістиних кіл велися дискусії стосовно  шляхів повернення собі минулої слави і державності. Політика знову розділилася на два табори –  з одного боку – прихильники “західного” втручання – Британії та Франції, а з іншого – радикали, що прагнули розпалювати  та підтримувати революцію у інших державах, вірячи, що саме революційні уряди стануть надійними союзниками (рух “За нашу і вашу свободу!”).

З другої половини 19 ст. націоналізм перейшов із героїчної у прагматичну фазу – із застосуванням політики та конспірації. Зважаючи на мовні, соціальні  заборони імперських урядів стосовно поляків, останні вирішили перетворити націоналізм у програму “самовдосконалення” – фізичного, інтелектуального і економічного.  Католицькі священики несли освіту, культуру, історію, а сама Церква стала “Троянським конем” польського відродження у кризові 1939 – 1989 рр.

Мультикультурний та різноетнічний склад населення терен Польщі перетворив націоналізм на оборонний та здатний конкурувати у часи криз. Протягом двох світових воєн поляки показали лице власного націоналізму – проте вийшли закривавлені і втратили третину території та державність – аж до до 1989 р.

“Історію пишуть переможці.” Тому героїчна історія Польщі 1939-1945 рр. була перетворена у пропаганду радянського режиму, а самі країна перетворилася на “фашистську диктатуру”, що була звільнена Червоною Армією.

Комуністичний режим створив “нове обличчя” польського націоналізму, додавши туди власну історію минулого. Німеччина перетворилася на єдиного ворога і окупанта протягом 1939-1945 рр., західні созники покинули Польщу на призволяще і лише Радянський Союз зумів повернути країні процвітання. Катинь стала об’єктом маніпуляцій і розколола польське супільство. Маємо прірву до сьогодні: з одного боку стоять ті, хто допомагав “будувати” післявоєнну Польщу із радянською системою, а з іншого – ті, хто пам’ятав минулу традицію Польщі і намагався знайти місце для себе у країні після 1989 р.

Сьогодні дві основні політичні партії Польщі не є політичними партіями у повному сенсі. Вони обоє мають подібну економічну, соціальну політику і зберігають легкий віддінок комуністичих ідей. Відрізняє їх лише розуміння польської державності.

“Громадянська платформа” прагне абстаргуватися від важкого минулого і бачить світле майбутнє і життя з Європою. “Право і справедливість”, натомість, маніпулює історичною пам’яттю, відкидає занадто “секулярні” західні тенденції і тримає контакти із європейськими ультра-правими ( напр. Марін ле Пен).

Польський націоналізм мав темні моменти в історії: інколи вони були агресивні, інколи – оборонницькі. Сьогодні польський уряд майстерно використовує символи і слогани “спеціальної місії”, мучеництва і суверенітету для того, щоб привабити народ, який почувається залишеним і забутим у історії. Польська історія і традиції стали чудовим політтехнологічним знаряддям у боротьбі за електорат.

За іронією, “Право і справедливість” постановила берегти польську автентичність і “місію”, проте  ключовий елемент її політичної програми  – “контролювати життя нації і триматися “на відстані” від решти світу” – більше нагадує не  джерело польської державності, а частину світогляну післявоєнного комуністичного режиму.

Джерело: Foreign Policy

Помилка в тексті? Виділи її мишкою та натисни: Ctrl + Enter

Реклама
 

США 30-х років. Унікальні кольорові фото

Поперднє

4 дивовижні міста, в яких не живуть люди

Наступне

Немає коментарів

    Долучитися до дискусії

    Відправити пост на email другу.

    чи Закрити

    УВІЙТИ

    Забули пароль?

    ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ

    ВТРАТИЛИ ПАРОЛЬ?

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: