Захід

Польські ЗМІ: Чи можлива війна між Росією та Туреччиною?

Автор: Лют 24,2016  0

Відносини між Росією і Туреччиною почали стрімко погіршуватися з того моменту, коли в листопаді 2015 року турецькі ВПС збили російський бомбардувальник

Однак відносини між цими країнами ускладнює не тільки цей інцидент з російським військовим літаком: цілий ряд  суперечливих інтересів зробив війну в Сирії ще одним каменем спотикання між Росією і Туреччиною. Ясно одне: час жартів пройшов. Чи можуть ці тертя в кінцевому підсумку призвести до початку військового конфлікту між Росією і Туреччиною?

На жаль, такий сценарій розвитку подій виключати не можна. Зараз його ймовірність вища, ніж кілька місяців тому, проте в цілому вона невисока. Чому ми не можемо виключити можливість початку війни між Туреччиною і Росією? Військова конфронтація на північному заході Сирії в даний час розгортається на невеликій ділянці, де дуже легко спровокувати той чи інший інцидент, такий як крах російського літака. Подібний інцидент може викликати «ефект доміно» і привести до серйозної ескалації.

Однак повномасштабна війна між Туреччиною і Росією – навіть якщо в поточній ситуації відбудеться ескалація – це малоймовірний сценарій. Зараз більш імовірна конфронтація локального рівня. Як для Туреччини, так і для Росії ситуація на півночі Сирії має стратегічне значення. І їх інтереси на цій території діаметрально протилежні. За таких обставин подолати такі розбіжності вкрай складно. Росія хоче, щоб Башар аль-Асад домігся максимального прогресу на полі бою, скориставшись пасивністю Заходу і недостатньою рішучістю місцевих гравців, таких як Туреччина чи Саудівська Аравія.

Разом з Іраном Росія хоче підтримати свого близькосхідного протеже. Крім того, цей конфлікт являє собою опосередковану війну, яку Росія використовує, щоб показати світу – Заходу і США зокрема, що до неї потрібно ставитися як до повноцінної глобальної наддержави. Однак у Росії немає потрібних карт, щоб вести таку гру. Єдина карта, яка є в її розпорядженні – це військова.

Росія почала першу військову інтервенцію за межами пострадянського простору з моменту вторгнення Радянського Союзу в Афганістан. За допомогою цієї гри Кремль також вирішує деякі внутрішньополітичні завдання. Російська економіка зараз дуже ослаблена, і її перспективи на майбутнє досить туманні. Війна в даному випадку служить відмінним засобом для розпалювання націоналістичних настроїв і зміцнення образу Путіна-мачо.

Близький Схід – це найменш стабільний регіон в світі, регіон, де стикаються безліч геополітичних інтересів. Дії Росії провокують або посилюють існуючі проблеми, а потім Москва втручається і намагається їх вирішити. Не випадково у Росії є військова база в Сирії. Це єдина військова база Росії за межами пострадянського простору, яку вона зберегла після 1991 року. Цей факт дозволяє Росії тиснути на Туреччину, Ізраїль і НАТО (британська військова база знаходиться на Кіпрі). Росія розраховує на поступки на тому просторі, який має для неї найбільше значення – тобто з боку держав, які колись були частиною Радянського Союзу.

З іншого боку є ще й точка зору Туреччини. Для Анкари ситуація в Сирії має більше значення, ніж для Росії. Туреччина знаходиться в стані геополітичного суперництва з Іраном, хоча і в меншій мірі, ніж Саудівська Аравія, а Тегеран є ключовим захисником Асада. Туреччина підтримує сирійську опозицію, яка знаходиться зараз прямо біля її кордонів. Якщо подивитися на етнічний склад населення цього району, можна побачити очевидний зв’язок між турками і сирійцями, які проживають вздовж спільного кордону. Поразка Туреччини і перемога Росії в цьому районі допоможуть Асаду знищити опозицію. Це стане потужним ударом по прагненню Туреччини стати регіональною державою. Це буде також означати зникнення буферної зони, яка відділяє Туреччину від того, що зараз відбувається в Сирії.

Ахіллесова п’ята Туреччини – це курдське питання. В даний час в Туреччині ведеться війна між Анкарою і Робочою партією Курдистану. У Сирії загони народної самооборони (еквівалент Робочої партії Курдистану) істотно зміцнили свої позиції і фактично створили державу під назвою Роджава. Позиції Роджави досить міцні, оскільки вона підтримує добрі стосунки як з Росією, так і з США. У цій частині світу це надзвичайно рідкісний випадок.

Після катастрофи російського бомбардувальника, збитого турецькими ВПС в листопаді 2015 року, відносини між Москвою і Анкарою зіпсувалися до такої міри, що тепер Росія може спробувати зробити все можливе, щоб принизити або спровокувати Туреччину. З точки зору Росії, курдське питання – це ще одна зручна можливість. Вона може вдарити по Туреччині безпосередньо або ж з легкістю спровокувати напруженість у відносинах між Туреччиною і США, тому що для США курди – ключові союзники в їх боротьбі проти ІДІЛ.

Якщо ескалація ситуації відбудеться в результаті інциденту за участю збройних сил, Росія спробує переконати США і НАТО, що відповідальність за нього несе Туреччина. Насправді, Росії, можливо, навіть не знадобляться Естонія, Латвія або інші невеликі держави, щоб продемонструвати, що НАТО – фіктивний альянс. Це можна зробити з такою великою державою, як Туреччина. Це стане ідеальним варіантом для Росії, оскільки вона може вбити відразу декількох зайців одним пострілом. Можна навіть збільшити тиск на Євросоюз і Німеччину, спровокувавши ще одну хвилю біженців або напруженість у відносинах між Туреччиною і Євросоюзом і нестабільність всередині Євросоюзу.

І все це відбувається саме тоді, коли на чолі США стоїть президент, що перетворився на кульгаву качку. Обережна політика Барака Обами щодо Росії ще сильніше провокує Кремль до того, щоб вести жорстку гру на Близькому Сході.

джерело: News Eastern Europe

Помилка в тексті? Виділи її мишкою та натисни: Ctrl + Enter

Реклама
 

П’ять цікавих прихованих повідомлень на відомих місцях.

Поперднє

Теорія брехні або як зрозуміти, що тобі брешуть

Наступне

Немає коментарів

    Долучитися до дискусії

    Відправити пост на email другу.

    чи Закрити

    УВІЙТИ

    Забули пароль?

    ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ

    ВТРАТИЛИ ПАРОЛЬ?

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: