Захід

Своїм втручанням в Сирію, Путін може розвалити Росію

Автор: Жов 5,2015  0

Росіяни почали наносити авіаудари в Сирії по позиціях сил, які виступають проти Асада. Щоб виправдати інтервенцію Москви, Путін в Нью-Йорку відчитав США і їх союзників за їх некомпетентні дії на Близькому Сході і в Лівії

У відповідь західні ЗМІ в паніці почали сурмити скрізь, де можна, про провал політики Обами, про загрозу Ізраїлю, небезпеки появи нових натовпів біженців та багато іншого. Як же у всьому цьому розібратися?

Почнемо з простого факту вторгнення Росії до Сирії. Здивування, потрясіння, жах в новинних агентствах. І все ж, якщо вже на те пішло, нас повинно дивувати лише те, що це сталося тільки зараз, а не набагато раніше. Російсько-сирійська стратегія дуже схожа на путінську політику у другій чеченській війні кінця 1990-х.

По суті, Путін вирішив, що настав підходящий момент, щоб зачинити капкани, які він терпляче розставляв: розколоти повстанців на протилежні табори, дозволити вийти на перший план екстремістам, яких не підтримує світова громадськість, ізолювати помірні угруповання, виключивши їх від участі в процесі, а потім повністю знищити опозицію. Чому зараз? Його наступальні дії в Україні призупинені. Економіка в його країні знаходиться в хиткому становищі, і від цього необхідно відвернути увагу.

Результати війни в Сирії

Асад катастрофічно здає позиції. Але насамперед, розрядка напруженості між США та Іраном загрожує порушити всі плани Москви щодо всіх азіатських країн в її ближньому зарубіжжі. Погляньте на карту. Якщо Іран зблизиться із Заходом, повністю зміниться розстановка сил на шахівниці. Кавказ – від Азербайджану до Грузії і північніше – буде відкритий всьому світу. За цими кавказькими країнам послідує Вірменія. Далі на сході нафта і газ з Центральної Азії вже не матимуть географічної прив’язки і потечуть через Іран на Захід, зірвавши всі плани ШОС і Китаю, згідно з якими контролювати розвиток регіону повинні дві супердержави.

Зате колишні середньоазіатські республіки Радянського Союзу скинуть вікове ярмо і будуть розвиватися, маючи більш широку автономію – що стане катастрофою для імперських амбіцій росіян. З XIX століття і по теперішній час Росія ніяк не бажала послабити свій контроль над країнами у себе в тилу, незважаючи на революції, війни і роки холодної війни. Саме так можуть собі дозволити думати і планувати на перспективу монолітні держави – їх день від дня не дошкуляють, не відволікають і не збивають з обраного шляху ні вільна преса, ні гуманітарні кризи або чесні вибори. Вони зациклені лише на владі.

Цікаву додаткову тактичну особливість всього цього сценарію зазначає невтомний Майкл Вайсс в The Daily Beast. Вайсс також протягом декількох років вказував на причетність Асада до ІГІЛ. У своєму останньому пості він докладно пояснює, як КДБ переправляє чеченських екстремістів з Росії до Сирії, де вони вступають до лав ІГІЛ або подібних організацій – таким чином ці екстремісти перестають вчиняти заворушення на російському Кавказі і допомагають вносити розкол у ряди сирійської опозиції. Ці прийоми далеко не нові.

Пригадую, як на пострадянському етапі громадянської війни в Афганістані – до того, як туди прийшли американці – керівник Північного альянсу Ахмад Шах Масуд, який згодом був убитий, весь час скаржився на те, вони часто захоплюють у полон «китайських» ув’язнених, що воюють на боці талібів. Насправді це були уйгури з Синьцзян-Уйгурського автономного району – незадоволені мусульмани, яких китайська влада переправляла в Пакистан, а той посилав їх воювати на боці «Талібану».

Але повернемося до головного сценарію: путінський гамбіт в Сирії є натяком для Ірану – будьте лояльні по відношенню до Москви, і шиїтський півмісяць знову буде у справі: Іран, Ірак, Сирія, «Хезболла». Тегерану більше не доведеться робити ставку на США. З точки зору Москви ядерну угоду Тегерана з США не повинно, ні в якому разі не повинно призвести до переорієнтування Ірану на Захід. Центральну Азію необхідно локалізувати і стримувати. Ні Москва, ні Пекін нітрохи не сумніваються в тому, яка йде стратегічна гра. Як і Саудівська Аравія. «Саудівський фактор» – ще одна з причин того, що Путін почав діяти саме зараз.

Бойовики Ісламської держави

Безсумнівно, саудити робили Путіну вигідні пропозиції, обіцяючи підняти ціни на нафту або припинити підтримку чеченських сепаратистів. Поза всяким сумнівом, саудити взамін просили усунути з посади Асада, але отримали категоричну відмову. І Кремль пішов ва-банк, попрямувавши до Сирії.

Схоже, тільки Вашингтон збитий з пантелику щодо справжніх мотивів Путіна. Саме про це люди з Держдепу говорять на публіці, хоча, якщо чесно, звучить це вельми незграбно. Президент Обама вислухав багато критики і витримав безліч нападок заради укладення ядерного угоди з Іраном. І, напевно, у нього були дуже серйозні причини наполягти на своєму.

Його консультували по-справжньому розумні, проникливі й гідні поваги фахівці із зовнішньої політики, ветерани – такі як Вільям Томас і Луерс Пікерінг. Якщо в уряду США взагалі ще збереглася хороша колективна пам’ять в геостратегічних справах, воно залишиться вірним саме таким професіоналам, які ефективно працювали протягом декількох десятків років холодної війни. Адже в першу чергу саме вони запропонували ідею іранського демаршу з прийняттям стратегічного документа і створенням сайту «Іранський проект». Поза всяким сумнівом, вони бачили ситуацію у всіх деталях.

І якщо їх теж здивував путінський гамбіт, то дивуватися вони повинні, насамперед, його нерозсудливості. Протягом 10 років, поки йшли війни в Іраку і Афганістані, він спостерігав за нерішучістю, повільністю і помилками Заходу і користувався цим. Він, звичайно ж, пам’ятає «лебедину пісню» Радянського Союзу в Афганістані. Він чудово знає, що бомбові удари не приносять особливих результатів в наземної війни. Було б божевіллям, якби він ввів війська, намагаючись утримати Україну, Абхазію, Південну Осетію, Чечню та інші країни, розташовані біля кордонів Росії.

Так, ви можете заявити, що втручання Росії зміцнить дух шиїтських армій на полі бою – іранської, іракської, армії уряду Асада, «Хезболли» і тому подібних, і вони підуть в бій. Але це було б великою помилкою. Якщо Росія почне воювати в Сирії, у Заходу поступово зникне стимул стримувати ІГІЛ або їх покровителів у районі Перської затоки і міжнародний потік легіонерів-сунітів.

Європа і США (а також Ізраїль!) Миттєво перестануть для них бути ворогами. Історія повернеться в 1980-і роки, коли слово «джихад» означало війну проти Росії в Афганістані. У Сирії історія зробила повний цикл і повернулася в ту точку, звідки все і почалася. Тому є всі підстави стверджувати, що якщо хтось і потрапив у капкан, то це росіяни.

джерело: Forbes

Помилка в тексті? Виділи її мишкою та натисни: Ctrl + Enter

Реклама
 

The Guardian: Обережний оптимізм для України після переговорів в Парижі

Поперднє

Що насправді заявили Меркель і Олланд в Парижі? Повний переклад прес-конференції

Наступне

Немає коментарів

    Долучитися до дискусії

    Відправити пост на email другу.

    чи Закрити

    УВІЙТИ

    Забули пароль?

    ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ

    ВТРАТИЛИ ПАРОЛЬ?

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: