Захід

The Week: Франція – наступна світова супердержава?

Автор: Бер 12,2017  0

Франція і Америка, це два далеких братні народи, схожих один на одного у багатьох відношеннях. Однією із спільних рис яких є – вражаюче усвідомлення власної величі

«Франція не може бути Францією без величі», – сказав чоловік, який в 20-му столітті (двічі) зробив Францію великою знову, Шарль де Голль.

Французький журналіст Ерік Земмур (Eric Zemmour) в своїй книзі «Французька меланхолія» переконливо доводить, що самосвідомість Франції склалася в середні віки. В ту епоху ряд законотворців з півдня Франції, де продовжувала існувати римська правова традиція, прагнули до відновлення Римської імперії і розглядали недосвідчену династичну лінію Капетингів в Парижі в якості провідника для досягнення власних цілей. Функціонуючи як свого роду сучасний аналітичний центр, вони увійшли в оточення короля і надали йому технократичні інструменти для проведення амбітної політики – Франція стала першою європейською країною, де з’явилася постійна державна служба з мерітократичними методами відбору – і ідеологічним і риторичним виправданням такого роду політики.

Серед західних держав Франція майже завжди відігравала ключову роль, але коли справа доходила до перетворення в «Третій Рим» – досягнення гегемонії над західним світом в якості домінуючої наддержави схоже на те, чим в даний час користуються Сполучені Штати – плани Франції на протязі століть весь час зривалися то англійцями, то іспанцями. З піднесенням Британської імперії, а тепер і Сполучених Штатів, цим мріям, здається, ніколи не судилося збутися. А отже, відповідно до Земмура, нікуди не дінеться і настільки часто обговорюване почуття незадоволеності, яким французька культура нудиться протягом багатьох десятиліть. Подібно колишнього спортсмена, який в юності подавав великі надії, але запоров свою єдину спробу для виходу у вищу лігу і тепер весь час шкодує про те, що його благополучне сімейне життя представника середнього класу могло скластися зовсім інакше, французи болісно відчувають, що могли бути претендентом на перемогу.

Але, можливо, відповідний момент для цього настав саме зараз. Збіг таких обставин, як BREXIT, президентство Дональда Трампа і ослаблення позицій Німеччини, дає Франції унікальну можливість стати однією з провідних країн на світовій арені.

Можливість, що надається Трампом, очевидна. Поки люди з оточення американського президента з усією переконливістю не доведуть свою готовність знову запевнити світ у тому, що Сполучені Штати будуть підтримувати свої альянси, вакуум влади, залишений розпадаючимся НАТО, виявиться для політиканів чудовою нагодою. Народам Східної Європи потрібна інша країна, яка могла б виступити гарантом безпеки. В силу історичних обставин, Німеччина, на щастя, з великим небажанням пускається в закордонні авантюри, в багатьох країнах Східної Європи їй не довіряють, до того ж у неї немає ядерної зброї. Франція це не Америка, але ЯО у неї є, так само як і одна з кращих в світі армій. У більш широкому сенсі, кожна ніша, яку залишають США, виявляється новою можливістю не тільки для таких очевидних суперників, як Росія і Китай, але і для західних демократій з ядерною зброєю, океанським флотом і достатньою часткою нахабства. Близький Схід, де у Франції є історично сформовані зв’язки і де вона вже давно сприймається як шановний впливовий гравець (привілей, яким вона не бажає скористатися), також виглядає як можливість.

Що стосується Брексита, французи свідомо приєдналися до європейського проекту, щоб перетворити його в провідника для наших імперських амбіцій – якщо хочете, можете назвати це продовженням наполеонізма іншими способами. Ідея полягала в тому, щоб зробити по суті те, що Ангелі Меркель вдалося зробити за останні роки для Німеччини з огляду на безпорадність Франсуа Олланда. Сьогодні в Європі є усвідомлення того, що всі працюють на Брюссель, а Брюссель в свою чергу працює на Берлін. Брексит видаляє з європейської розстановки сил ключового конкурента Франції, того, який часто змінює свої пріоритети. Брексит означає, що Франція буде єдиною країною ЄС, яка має ядерну зброю, океанський флот, здатність проектувати силу на глобальному рівні, а також постійне місце в Раді Безпеки ООН – всі ключові стратегічні активи. Менші європейські країни часто нарікають, що рішення, прийняті ЄС, насправді означають те, про що домовилися між собою Франція і Німеччина, з Брекситом це буде виглядати ще правдоподібніше.

Сьогодні Німеччина є провідною європейською державою частково завдяки своїй вражаючій економічній потужності, але також і дипломатичному мистецтву Ангели Меркель. Однак федеральні вибори, які скоро пройдуть в Німеччині, можуть викинути Меркель з цього балансу сил. Але що ще важливіше: схоже, Німеччина досягає свого апогею. Демографічна ситуація для країни – не найсприятливіша: корінне населення старіє і зменшується набагато швидше, ніж у Франції, якій вдається зберігати відносно високі темпи народжуваності. Меркель вирішила ризикнути, радо прийнявши у себе мігрантів, але ця ставка, найімовірніше, вийде Німеччині боком. Успішна культурна і економічна інтеграція такого числа мігрантів в консервативній старіючій країні, занадто складне завдання.

Іншими словами, для Франції все складається якнайкраще. Правда, не вистачає одного інгредієнта: нахабства. Володимир Путін – найдосвідченіший державний діяч на міжнародній арені. Росія грає надзвичайно важливу роль в міжнародних справах не дивлячись на те, що економіка її слабша за французьку. Ми звикли говорити, що своїм політичним впливом Росія в основному була зобов’язана високими цінами на нафту; тепер, коли ціни на нафту нижче нікуди, а владні позиції Росії міцніші, ніж будь-коли з моменту закінчення холодної війни, ми говоримо, що її підйом породжений слабкістю. Це вірно, оскільки Путін знає, що грає, маючи на руках слабкі карти, йому довелося проявити надзвичайну щирість і сміливість, щоб вступити в гру. А це в свою чергу змушує нас замислитися над питанням: чи вистачить наступному лідеру Франції далекоглядності і таланту, щоб відкрити нарешті французьку еру?

У минулому нас незмінно переслідували невдачі. Але принаймні ми можемо спробувати.

Джерело: The week

Помилка в тексті? Виділи її мишкою та натисни: Ctrl + Enter

Реклама
 

3 причины купить квартиру в Ирпене на сайте www.irpenparkhome.com

Поперднє

Open Democracy: що спільного між Путіним та де Голлем?

Наступне

Немає коментарів

    Долучитися до дискусії

    Відправити пост на email другу.

    чи Закрити

    УВІЙТИ

    Забули пароль?

    ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ

    ВТРАТИЛИ ПАРОЛЬ?

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: