Захід

Україна в пастці – El Periodico

Автор: Січ 29,2016  0

11 лютого 2015 було підписано у Мінську договір, метою якого була деескалація збройного конфлікту на сході України і пошук політичної відповіді на виклик, кинутий проросійськими сепаратистами

У цьому документі передбачалося проведення до кінця 2015 року конституційної реформи в Україні, яка передбачає в якості ключового елемента децентралізацію з урахуванням особливостей окремих районів Донецької та Луганської областей. У міру наближення першої річниці підписання другої мінської угоди, можна констатувати, що ми ще дуже далеко знаходимося від врегулювання цього конфлікту – і не стільки у військовому, скільки в політичному плані.
31 серпня 2015 українська Верховна Рада прийняла в першому читанні проект конституційної реформи. На його підтримку висловилися 265 парламентаріїв. Поправки до Конституції України отримали схвалення Венеціанської комісії Ради Європи – органу, що консультує нові європейські держави у галузі конституційного права. Але це не поклало край тиску на Київ з метою змусити його остаточно затвердити зміни в основному законі України.

11 вересня європейський комісар з питань розширення та політики добросусідства Йоханнес Хан приїхав до Києва, щоб повідомити українську владу про те, що проект конституційної реформи повинен бути повністю готовий цієї осені, і наполягав на тому, що децентралізація є ключем до початку демократичних перетворень в країні.

1 жовтня Парламентська Асамблея Ради Європи під головуванням Енн брасеро прийняла резолюцію 2078, яка, крім іншого, вимагає схвалення поправок до Конституції парламентом України «без затримок» (а точніше, негайно).

Арифметична відповідь

3 грудня Рада Європи та ЄС провели конференцію «Конституційна реформа в Україні: досягнення та перспективи», в ході якої генеральний секретар Ради Європи Турбйорн Ягланд зазначив, що конституційна реформа є «абсолютним пріоритетом». 9 грудня віце-президент США Джо Байден заявив, що Україна має провести реформу. Спікер Верховної ради Володимир Гройсман негайно підписався під цією тезою. 14 січня сам президент України Петро Порошенко дав тверду обіцянку виконати всі пункти мінського угоди. На наступний день голова спеціальної моніторингової місії ОБСЄ продовжував наполягати на цьому: всі пункти мінських домовленостей узгоджені і повинні бути виконані.

Але якщо стільки політичних діячів, включаючи самого президента України, зацікавлені в проведенні конституційної реформи в цій країні, чому її проект досі не схвалений? Відповідь тут арифметична. Для остаточного прийняття законопроекту у Верховній раді необхідно, щоб за нього проголосувало не менше 300 депутатів (дві третини голосів), а зараз немає впевненості в тому, що Порошенко отримає підтримку цієї більшості.

Недостатня підтримка

Як уже говорилося в звіті Фонду Карнеги, опублікованому в жовтні минулого року, майбутнє конституційної реформи в Україні не ясне. У грудневому звіті констатувалося таке: «питання щодо децентралізації поки не вирішене в політичному плані». Дійсно, не можна виключити ймовірність того, що конституційна реформа в Україні, а разом з нею і реалізація зобов’язань мінських угод провалиться через відсутність необхідної парламентської підтримки. Порошенко, звичайно, завжди може розіграти карту розпуску Верховної Ради і скликання позачергових виборів, але ніхто не гарантує, що новий парламент буде більш прихильний до реформи, ніж його попередник.

З цієї тупикової ситуації, в якій зараз опинилася Україна, можна витягти ряд уроків. Насамперед, у відношенні термінів. Процес врегулювання конфліктів йде досить повільно і не вписується в реалістичний календар. У лютому 2015 було багато причин сумніватися в тому, що до 31 грудня Україна підготує проект нової Конституції, який передбачає децентралізацію. Унітарна держава не може змінитися за 10 місяців.

Другий урок – лінгвістичний. У політиці не слід приймати бажане за реальне обіцянку. Обіцянка є реальною, якщо сам факт її виголошення рівнозначний дії (в той момент, коли ми говоримо: «обіцяю», ми, дійсно, даємо обіцянку). Заявляти про те, що в 2016 році буде відновлений суверенітет Донецької та Луганської областей (а також Криму +) – зовсім не те ж саме, що відновити його. І третій урок – політичний: бажане не завжди здійснимо, особливо, якщо кількість бажаючих не перевищує поріг, встановлений правилами гри.

джерело: El Periodico 

Помилка в тексті? Виділи її мишкою та натисни: Ctrl + Enter

Реклама
 

NYT: як Іран повернувся у світову політику та економіку лише за 10 днів

Поперднє

Посол України в Німеччині: Кремль лиш вдає, що хоче миру на Донбасі

Наступне

Немає коментарів

    Долучитися до дискусії

    Відправити пост на email другу.

    чи Закрити

    УВІЙТИ

    Забули пароль?

    ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ

    ВТРАТИЛИ ПАРОЛЬ?

    Повідомити про помилку

    Текст, який буде надіслано нашим редакторам: