Захід

Яка кінцева мета «великої стратегії» Росії? — The Washington Post

Автор: Тра 3,2017  1

В квітні держсекретар Рекс Тіллерсон  зустрівся зі своїми колегами в Москві, а також з російським президентом Володимиром Путіним. Тіллерсон висловив стурбованість США у зв’язку з тим, що двосторонні відносини знаходяться на найбільш низькому рівні

Раніше Тіллерсон попередив, що підтримка Росією режиму Асада в Сирії не узгоджується з позицією США.

Напруженість у відносинах між США і Росією, яка виникла не так давно у зв’язку з впливом Москви в Сирії, є новим розділом в нескінченній історії спроб зрозуміти програму дій Росії — її «велику стратегію».

У 2015 році в Москві була прийнята Стратегія національної безпеки Російської Федерації  — документ про пріоритети, інтереси країни і загрози. У цій новій стратегії відображені цілеспрямовані дії з підтримки політики в області охорони здоров’я і освіти країни. Поряд з цим в якості перспективної області позначено відновлення інтересу до Центральної Азії і відносин з Китаєм. В документі кілька разів завуальовано згадуються потенційні супротивники, у тому числі США і НАТО, але до рівня ворожості часів холодної війни риторика документа не доходить.

Читайте також: The Washington Post: колишній бойовик ДНР потрапив до лав американської армії

Однак, «велика стратегія» являє собою більш широку програму дій країни з метою задіяти всі доступні інструменти влади для формування міжнародної системи, яка буде працювати на її користь. Велика стратегія Росії включає в себе елементи НСП(нового світового порядку, – ред.), але аж ніяк не обмежується визначенням пріоритетів — її метою є формування міжнародного співтовариства, що буде влаштовувати Росію.

Путін не афішує російську велику стратегію, проте зовнішньополітичні ініціативи, висунуті Росією протягом останніх шести місяців, створюють чітку картину цілей. Зокрема, велика стратегія Росії орієнтована на вирішення трьох завдань:

  • створення нового, більш сприятливого балансу сил в міжнародній системі;
  • розширення доступу до нових ринків фінансування експорту;
  • зростання впливу на пострадянському просторі.

1) Створити багатополярний світ шляхом стримування західних інститутів

Як випливає з документа 2015 року, в якому викладена концепція, явного прагнення стати світовим лідером російська держава не проявляє. Замість цього, Росія розраховує змінити порядок існуючої міжнародної системи, орієнтованої на Захід. Тут завдання Росії полягає не в тому, щоб російські цілі суперечили центральному порядку, а в тому, щоб домогтися поваги інтересів російської держави з боку інших впливових країн.

З цією метою в Стратегії національної безпеки Росії неодноразово йдеться про створення і підтримку «багатополярного» міжнародного порядку, при якому Росія буде партнером — рівним Сполученим Штатам, Європейському Союзу та Китаю. І головне у створенні такого багатополярного світу — скоротити сферу міжнародного впливу західних інститутів.

А це означає ставити під сумнів готовність НАТО виконувати свої зобов’язання, радіти з приводу розбіжностей у Євросоюзі і намагатися маніпулювати виборчим процесом в США і у Франції, тобто, робити все, що може вивести ліберальний міжнародний порядок з рівноваги. Партнерство між Росією і Китаєм — хоча ще і слабке — продовжує розвиватися в якості контрасту Бреттон-Вудської світової фінансової системи, встановленої після Другої світової війни.

Тому Москві вигідно, коли системи безпеки, політичні та економічні інститути Заходу існують і діють в умовах невизначеності.

2) Домогтися відкриття ринків і скасування санкцій

Друга мета, на досягнення якої зосереджена велика стратегія Росії полягає в тому, щоб забезпечити приплив грошових коштів у державну скарбницю за рахунок доступу до ринків експорту систем озброєння, нафти і газу. Короткостроковою метою є послаблення або зняття економічних санкцій, введених проти Російської держави, великих російських фінансових компаній і високопоставлених російських чиновників після анексії Криму в 2014 році. Санкції у поєднанні з падінням цін на нафту і газ подіяли та завдали удару по путінському режиму і багатьом російським компаніям-експортерам. Поки ці санкції залишаються в силі, вони перешкоджають діям по розширенню ринків збуту російського газу, нафти та експорту зброї.

Читайте також: Newsweek: Путіну не вистачає солдатів для ведення загарбницьких війн

3) Демонструвати силу і вплив у регіоні

В якості третього кроку Москва хотіла б відновити свій вплив та демонструвати свою силу і міць в традиційній сфері впливу — і на нових територіях. Російська держава прагне формувати зовнішню політику сусідніх держав і робити істотний вплив на правлячі там коаліції.

Українська військова техніка рухається до кордону з Кримом біля Херсона

Крім того, російська політика, озвучена Путіним у березні 2014 року незабаром після анексії Криму, передбачає захист російського населення за кордоном. Москва проводить більш агресивну політику впливу в колишніх радянських республіках.

Мета: активно перетворити регіон в кільце з країн підконтрольних Москві або навіть її маріонеток.

4) Ще одне завдання (неофіційне) — купувати лояльність

Хоча, зрозуміло, це не є офіційною частиною стратегії національної безпеки Росії, автори кількох написаних останнім часом книг про Путіна  вказують на те, що однією з головних особливостей путінського режиму є передача державних фінансів у приватні руки. Уособленням стилю правління Путіна є збагачення лояльних еліт, безкарність в обхід принципів традиційних державних інститутів.

Зокрема, звичайною практикою є надання, в обмін за особисту відданість, вигідних контрактів, забезпечення «відкатів» або ігнорування фактів отримання друзями і родичами корупційних доходів. Отже, в основі путінської влади — і, отже, російської стратегії — лежить забезпечення доступу до достатніх капіталів для розподілу їх між друзями і союзниками. Спроби міжнародних сил внутрішньої опозиції покласти кінець путінській системі заступництва в обмін за лояльність зустрічають шалений опір.

Всі ці приховані стратегії допомагають пояснити кінцеву зовнішньополітичну ціль, до якої прагне Росія – підірвати підвалини міжнародної системи, що виникла виникли після Другої світової війни.

Натомість російська влада активно домагаються відновлення державо-центричного міжнародного порядку, при якому особливе значення надається прагматичній реальній політиці, коли країни діють не у відповідності з моральними принципами і уявленнями про зовнішню політику, а у відповідності зі своїми потребами і можливостями. Як і раніше невідомо, як повні рішучості США і західні союзники збираються протидіяти реалізації Росією своєї великої стратегії. Особливо, якщо це передбачає активізацію дій в Сирії.

джерело: The Washington Post

Читайте також: The Financial Times: український друг Путіна вийшов із тіні

Помилка в тексті? Виділи її мишкою та натисни: Ctrl + Enter

Реклама
 

The Washington Post: колишній бойовик ДНР потрапив до лав американської армії

Поперднє

Корупція стала міжнародним брендом України - De Zeit

Наступне

1 коментар

  • Слава травня 3, 2017 ВІДПОВІДЬ

    Главная конечая цель – красиво оранизовать “великие похороны”. И вернуться в нормальное международное сообщество.

    1

Долучитися до дискусії

Відправити пост на email другу.

чи Закрити

УВІЙТИ

Забули пароль?

ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ

ВТРАТИЛИ ПАРОЛЬ?

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: